«Ігровий та змагальний методи на уроках фізкультури»

     

Одним із найбільш ефективних засобів і методів, які сприяють розвиткові рухових здібностей дітей, прививають стійкий інтерес до занять фізичними вправами, на мою думку,  є ігровий та змагальний методи проведення уроків фізичної культури. Великий український педагог В.Сухомлинський зазначав :  “У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості”.   Без фантазії і творчості урок нудний.  Педагогічне завдання моє, як вчителя – зацікавити і підсилити увагу дітей, активізувати їхню рухову активність, навчити дітей грати не тільки під чиїмось керівництвом, а й самостійно. Завдяки грі навчання для школярів стає радісною, захопливою і життєво-важливою справою, бо саме у грі дитина пізнає світ, дістає позитивні емоції, вдосконалює розумові здібності.            

     

Ігровий метод використовую для розвитку в дітей самостійності й ініціативності, сміливості й рішучості, витримки й наполегливості. Із засвоєнням рухових ігор звичайно розвиваються і вдосконалюються координаційні здібності, рухові якості, вміння і навички. Стараюсь зробити так, щоб кожен урок фізкультури став для дитини своєрідним святом. Відомо, що іноді піднесений настрій на уроці може створити навіть невеличке змагання в ігровій формі.  Адже ситуація змагань стимулює самостійність дітей, підвищує роль самоконтролю в ході спостереження за рівнем фізичної підготовки.  Змагання, як метод удосконалення застосовую після того як у дітей сформуються деякі навички. Практично вони полягають у тому, що під час проходження навчального матеріалу виявляються команди, групи, або окремі кращі учні. Наприклад, під час проведення бігу, стрибків, метання, гри – кращі команди.

Змагальний метод  пробуджує інтерес дітей, що сприяє виконання вправ, підвищенню результатів, а це в свою чергу дає змогу за короткий проміжок часу значно збільшити фізіологічне навантаження на організм. Крім того, командні ігри виховують у дітей почуття колективізму. Разом з тим змагальний метод вимагає правильного педагогічного керівництва, оскільки створює передумови для виявлення зазнайства, егоїзму з боку окремих учнів (переможців). Користуватися змагальним методом намагаюсь обережно, адже в умовах змагання виникає велике нервове і фізичне навантаження на учнів і знижується точність виконання вправ. Надмірне напруження і сильне збудження можуть негативно позначитися на самопочутті дітей, їхній поведінці і стосунках один із одним. Отже, школярі, із зацікавленням ідуть на уроки з ігровим і змагальним методом, де вони багато корисного черпають для свого фізичного розвитку, виховуючи в собі потребу в заняттях фізкультурою і спортом.